Пожити окремо — це гарна ідея?

Пара в кризі вирішує роз'їхатися, щоб «охолонути й розібратися». Чому на відстані проблеми не зникають, а спокус стає більше.

Якщо в шлюбі криза, то пожити окремо це гарна ідея?

На консультаціях часто бувають сімейні пари, які проходять глибоку кризу та вирішили зараз пожити окремо. Щоб відпочити один від одного, хоч якийсь час не сваритись та емоційно перезавантажитись.

Багато хто думає, що рішення про розлучення або подальшу боротьбу за сім’ю легше прийняти на певній відстані один від одного, коли вже не живемо під одним дахом. Мовляв, на відстані можна краще розібратися в собі та зрозуміти, чого я хочу.

І я згоден, що коли люди роз’їжджаються, то пристрасті трохи вщухають і конфліктів у моменті стає менше.

Але проблеми у шлюбі нікуди не йдуть. Вони чекають свого часу та при перших необережних словах спалахують з новою силою.

Плюс до того, коли чоловік і дружина не живуть разом, то в їх життя приходить набагато більше сексуальних спокус. Чоловік може зірватись і дивитися порно або почати переписуватись з іншою жінкою. Так само й дружина може по-іншому почати дивитися на привабливого колегу по роботі.

Я чудово розумію, що ці спокуси з’являються й тоді, коли люди живуть разом, але на відстані вони ще більше загострюються. А на тлі думок про те, що ми роз’їхалися і, можливо, вже не зійдемося, у людини внутрішньої сили боротися зі спокусою більше не стає.

Часто ідея роз’їхатися є просто формою втечі від реальності та від проблем, які пара у шлюбі не може (або не хоче) вирішувати. Гордість та егоїзм змушують людей тримати принципову позицію — «Нехай він/вона прийде до мене з вибаченнями, тоді поговоримо».

Я спостерігав багато пар, які роз’їхалися, щоб розібратися у своєму шлюбі, але за моїми відчуттями це шкодило більше, ніж допомагало.

Від проблем не треба тікати, з ними треба розбиратися.

Адже навіть якщо ми розлучимося з людиною зараз, то в наступних стосунках будемо робити ті самі помилки. Наше мислення залишиться тим самим. Ми ж нічого не навчилися й не зрозуміли крім думки «треба було вибрати іншого чоловіка (жінку), тепер я знаю на що звертати увагу».

Але якщо ми своїми рішеннями та діями прикінчили ці стосунки, чому ми думаємо, що з наступними буде інакше?

А якщо ми почнемо робити правильні речі в цьому шлюбі, то й він може стати щасливим настільки, що ми навіть думати про розлучення забудемо.

Величезна кількість сімей не розвалилася б, якщо хтось вчасно та щиро сказав би «Пробач мені, будь ласка!»

А вам ідея пожити окремо під час кризи у сім’ї здається вдалою?