«Жодного дня без рядка», незакінчені нариси на завтра, «птах за птахом» — 3 ідеї, які лягли в основу мого річного літературного марафону.
364 дні челенджу «жодного дня без рядка».
У мене є земляк і товариш Володя Багненко. Ми обидва родом із Херсонської області й обоє фанатично любимо літературу.
Колись я почув від Володі кілька цікавих ідей.
Перша полягала в тому, що один письменник дотримувався принципу, який звучав так: «жодного дня без рядка». Тобто, за будь-яких обставин і в будь-якому стані він мав написати хоча б один новий рядок тексту. Залізно.
Друга ідея полягала в тому, що Ернест Хемінгуей часто припиняв писати тоді, коли у нього ще залишалися деякі нариси й тези для наступного «літературного дня». Наступного дня, коли він сідав за стіл, у нього вже були чорнетки й декілька думок, залишені з учора. Він починав їх редагувати, або продовжував розвивати існуючу сюжетну лінію.
Третя ідея походить від письменниці, яка сформулювала ідею, яка звучить так: «птах за птахом». Її підхід полягає в тому, що замість того, щоб думати про всю книгу і намагатися охопити весь задум одразу, достатньо було сьогодні написати про 1 птаху, завтра описати другу, післязавтра — третю. Таким чином, фокусуючись кожного дня на 1 конкретному птахові й повторюючи це достатньо довго, виходила повноцінна книга.
Ці ідеї мені дуже запам’яталися.
Володя давно працює з текстами. У нього є власні книги, і він не раз радив або підсовував мені щось корисне. Але саме ці три принципи стали основою мого челенджу «жодного дня без рядка», який тривав цілий рік.
Під час цього літературного марафону я використовував усі три підходи, і вони чудово працювали.
Завтра цей експеримент завершується, але моя робота з текстами лише починається. У вчорашньому пості я детальніше описав, чому наразі згортатиму формат щоденних публікацій.
Я почав працювати над кількома книгами, і тепер щоранку приділятиму від 15 до 40 хвилин написанню тексту.
Публікуватися в соцмережах буду рідше, за бажанням, і лише тоді, коли текст буде справді готовий.
За цей рік я розвинув звичку і сформував навичку писати щодня.
Наступний крок для мене — публікація книг і оформлення моїх думок у цілісну структуру.
Коли рік тому я починав цей експеримент, то не думав, що він матиме такий сильний вплив на мене і що так багато людей стежитимуть за цими щоденними публікаціями.
Одна проста, правильна звичка на 15 хвилин щодня може створити безліч нових можливостей і суттєво розвинути дисципліну.
Кожен із нас може почати покращувати своє життя прямо зараз — там, де він є, і з тим, що має.
Дякую всім, хто читав мої текстові роздуми в блозі. Саме завдяки вам, вашій реакції, повідомленням у діректі, коментарям, репостам я зрозумів, що мої майбутні книги теж будуть корисними і знайдуть відгук.