Коли ресурсів мало, розпорошуватися на кілька напрямків — означає не досягти результату в жодному. Про те, як знайти свою головну доміношку й зосередитися на ній.
«Уміння вчасно розпрощатися з цілями».
Якось я почув цю фразу й багато часу розмірковував над нею.
Коли людина тільки починає свій розвиток, починає вчитися, читати, дивитися, консультуватися, пробувати, то в якийсь момент вона усвідомлює, що світ сповнений величезною кількістю різних можливостей.
Людина поступово починає розуміти, що 99% перепон, які раніше її стримували, були лише в її голові. З’являється відчуття радості й натхнення.
На цьому емоційному підйомі ставляться нові цілі й плани. Формується бачення. Починаються перші кроки.
Більшість людей розпорошують свою увагу й обмежені ресурси на кілька привабливих напрямків одночасно. Хочеться і в криптовалюту зануритися, і спробувати відкрити кав’ярню, і запустити свій курс, і пісню, яку давно вигадали, нарешті записати в студії. Хочеться все й одразу.
Є два принципово різні стани: коли дефіцит ресурсів і коли їх надлишок.
Коли ми тільки починаємо, краще зосередитися на одній справі й досягти в ній успіху. Коли з’являться ресурси (звільниться увага від рутини, з’являться гроші й час, буде підібрана компетентна команда), тоді вже можна озиратися навколо й «гратися в монополію». Але коли ресурсів мало, розпорошуватися — це означає не досягти результату в жодній сфері.
Тому дуже важливо зосередитися на головному завданні й розпрощатися з усіма другорядними цілями. Важливо визначити саме ту доміношку, падіння якої спричинить усі інші потрібні зміни й покращення. Для мене такою першою стратегічною доміношкою став контент.
Коли два роки тому я почав активно вести блог і попрощався з маркетингом, я вирішив, що створення освітнього контенту буде моїм завданням №1, №2 і №3. Я зосередився лише на цьому й бив в одну точку. Я поставив на паузу свій інтернет-магазин, вебплатформу, корпоративне навчання й купу інших цікавих мені проєктів.
Протягом 27 місяців я присвячую 80% свого часу контенту, і це дозволило досягти певного рівня можливостей. Тепер уже є команда, ресурси, час і вільна увага.
За останні роки в нашій школі навчалися тисячі студентів, і ми багато чого навчилися. Це вже відпрацьована технологія, яка дає результат.
Зараз, коли я починаю плавно розвивати нашу студію для подкастів і рілсів, у мене вже є для цього певні можливості. Коли я починаю працювати з новими авторами й залучаю їх до школи, я вже не є вузьким місцем у всіх процесах.
Фокусування дозволило запустити певний маховик і набрати аудиторію. Тепер кожен наступний проєкт легше забезпечити необхідними ресурсами, щоб він зростав автономно й без мого прямого управління.
Тому на початку шляху треба вміти розпрощатися з цілями (на певний час) і сфокусуватися.
А ви відчуваєте у своєму житті розфокус? Є сфери, в яких ви відчуваєте пробуксовки?