Чим складніші проблеми ти вмієш вирішувати, тим легше й цікавіше живеш. І навпаки.
Наше життя наповнене різними труднощами та викликами. Частково це пов’язано зі стресовим зовнішнім середовищем, частково з тим, що ми як люди часто робимо одні й ті ж самі помилки. Часто не вміємо вирішувати проблеми та не прагнемо навчитися цьому.
Чим складніші проблеми ти вмієш вирішувати, тим легше й цікавіше живеш. І навпаки. Чим активніше ховаєшся навіть від маленьких проблем, тим складніше твоє життя.
Коли ти починаєш займатися будь-якою складною проблемою, то це ситуація, коли тобі потрібно зайти в область незнання і приниження. Ти задаєш дурні запитання, сором’язливо уточнюєш багато різних деталей.
Якщо ти змушений стикатися з державними установами (окрім додатку «Дія»), то ходиш від одного віконця до іншого й відчуваєш, як тебе тягнуть «лицем об асфальт» кожного разу за будь-яке дрібне питання.
Але навіть якщо твоя проблема не пов’язана з нашими бюрократичними установами, ти все одно читаєш багато різної інформації в мережі, яку погано розумієш, робиш багато марних дзвінків, часто чуєш «ні» від інших людей, відчуваєш себе ідіотом і думаєш про те, чому у нас немає спеціалістів, щоб нормально тебе проконсультували (хоча б за хорошу плату).
Я зрозумів про себе, що дуже багато часу цілеспрямовано уникав будь-яких контактів з тими проблемами та викликами, які метафорично «тягнуть мене лицем об асфальт» і показують області моєї некомпетентності та незнання.
Але також я зрозумів, що коли ти не займаєшся якимось питанням дуже довго, то потім над тобою починає нависати багато різного стресу, і ти все одно змушений заходити в «річку вирішення» цієї проблеми.
Останнім часом я намагаюся діяти на випередження і не чекати смаженого півня, щоб включитися в процес:
- Я почав займатися своїми та зубами тата, коли ще можна було відкладати цей процес.
- Почав електрифікувати офіс, свою квартиру та квартиру батьків до зимових відключень світла.
- Почав дозамовляти меблі та обладнання, які полегшують побут і роботу.
- Почав шукати спеціалістів та лікарів, які допомагають з вирішенням багатьох питань.
Цей список можна продовжувати, але мені здається, що у мене відбувся перехід від реактивної стратегії життя до проактивної. Це коли я не чекаю накопиченого ефекту від проблеми, а вирішую її на ранній стадії або взагалі працюю на випередження.
Це класне відчуття, коли ти розумієш, що добре готуєшся до бурі тоді, коли ще світить дуже ясне сонце.
А вирішувати будь-які проблеми можна, оточивши себе правильними людьми й навчившись будувати з ними стосунки. Раніше я втрачав багато контактів, бо мені щось не сподобалося в спілкуванні з людиною. Зараз я спокійно вибудовую спілкування навіть з тими людьми, яких не можу терпіти через цінності. Головне, щоб ми могли бути корисні один одному. А активно дружити та ставати кумами зі всім своїм професійним оточенням зовсім не обов’язково.
А як у вас? Вам більше подобається працювати на випередження проблеми чи вже розбиратися з наслідками? Деякі люди кажуть, що проблеми потрібно вирішувати лише у міру їх надходження.