2-3% чоловіків усвідомили свою повну залежність від коханої жінки. Решта 97% дізнаються про неї в день, коли чують «я від тебе йду».
Чи добре, що чоловік залежить від своєї дружини, чи ні?
Мушу чесно попередити вас, що наступний текст багатьом може здатися незрозумілим, а декому навіть трохи дивним.
Якщо ви уважно дочитаєте до кінця, думаю, вам стане зрозумілою моя логіка і аргументи.
Я вважаю, що світ ділиться на 2 категорії чоловіків:
- Ті, хто вже усвідомили свою повну залежність від коханої жінки (таких 2-3% чоловіків).
- Ті, хто її не усвідомили і ще ставлять на перше місце роботу, досягнення, особистий егоїзм, хобі, друзів, батьків і далі за списком (таких 97-98% чоловіків).
І коли я говорю про залежність від коханої жінки, я маю на увазі не психологічну співзалежність, а щось зовсім інше.
Йдеться про чітке усвідомлення чоловіком того, що якщо він втратить свою кохану дружину, то ні його робота, ні його особисті бажання і мрії, ні його батьки, ні його оточення, ні діти, ні вплив, ні популярність і нічого іншого не зможе хоч якось компенсувати йому цю втрату.
У мене на консультаціях були сотні чоловіків, які усвідомлювали справжню цінність своєї дружини лише тоді, коли вона вже подавала на розлучення. До цього моменту чоловік був дуже зацікавлений собою, своєю роботою, фінансами, друзями, і ще мав різні хобі. Часу для дружини він не знаходив, тому і втратив сім’ю.
Коли дружина каже: «Я від тебе йду», то в багатьох чоловіків у цей момент земля йде з-під ніг, і звичний світ руйнується. Більше його вже не цікавить ніхто й ніщо. Тепер він готовий змінюватися, працювати над собою, менше часу проводити на роботі та навіть згоден піти до психолога або сімейного консультанта.
Але дуже часто вже запізно, бо його дружина емоційно вигоріла, і скільки б зусиль він зараз не докладав, вона вважає їхній шлюб завершеним.
У такі моменти жінка просто не хоче нічого рятувати й думає, що витрачати зусилля на цього чоловіка — це як робити багато уколів адреналіну мертвому коневі.
У такі моменти чоловік отримує прозріння та починає розуміти, наскільки чорно-білим стає його світ без коханої жінки. Всі життєві барви, всі звуки зникають, і залишається лише глуха самотність і почуття провини.
Це той самий момент, коли чоловік дуже шкодує, що слухав в інтернеті всіляких «експертів», які казали, що на першому місці в чоловіка має бути він сам, потім його робота, а на третьому місці — кохана жінка.
Якось втрата роботи або провал особистих цілей не розділяє життя людини на «до» і «після», а от розлучення справляється з цим дуже навіть непогано…
Тому я в сотнях своїх відео кажу, що дружина — це найближча та найважливіша людина на планеті. Її місце у нашому серці і розумі не повинні займати ні робота, ні родичі, ні друзі, ні навіть діти.
І коли жінка відчуває таке ставлення і увагу, їй дуже легко бути щасливою і радісною. А я поки що не бачив жодного нещасного чоловіка, у якого щаслива дружина.
Можливо, американці, які вигадали вираз happy wife = happy life, таки щось розуміли…
Коли ми так сильно любимо людину, то, звісно ж, це певний ризик, і іноді нам можуть зробити боляче. І якщо я когось люблю, то природно, що у мене (в хорошому сенсі цього слова) є залежність від цієї людини.
Я ж не зможу радіти й веселитися, якщо моїй дружині погано й вона нещасна плаче в кутку на кухні. Ми впливаємо одне на одного. Наш стан і настрій передаються одне одному теж. Це і є стосунки у парі.
Ми не два окремі острови, а одна сім’я. Де все спільне, і ми поступово емоційно приростаємо одне до одного. І це нормальний процес.
Біблія говорить, що ми повинні відділитися від батьків, приліпитися одне до одного та стати одним цілим.
Тому, коли ви черговий раз будете чути думку про те, що у чоловіка на першому місці він сам, потім його робота, й лише потім його дружина, спробуйте серед таких чоловіків знайти хоча б одного щасливого.
Більшість людей не розуміють, що якщо я зі свого боку зроблю все можливе, щоб поруч зі мною моїй коханій людині було добре, то й я, швидше за все, буду дуже щасливий.
А коли коханій людині зі мною погано, то жодні мої досягнення, цілі, успіхи, гроші, популярність, повага не зможуть хоч якось компенсувати це мені.
Тому ті чоловіки, які вже усвідомили й прийняли свою повну залежність від коханої жінки, мають щасливі сім’ї. Вони ставляться до своєї жінки як до кришталевої вази, з великою увагою і повагою.
А решта 97% чоловіків вважають їх «каблуками», «куколдами» (нове слово нещодавно дізнався), «маминими синочками». Але так вони думають рівно до того часу, поки у їхньої дружини ще вистачає терпіння. А потім настає час Х, і він дізнається, що від нього йдуть. І раптом цей чоловік починає бачити все в іншому світлі.
P.S. Важлива ремарка. Я вважаю, що чоловік — це голова сім’ї та лідер. На ньому основний стрес і відповідальність. І коли я пишу про його залежність від дружини, це не означає, що він боїться сам приймати рішення, по 100 разів у неї все перепитує і не може без неї й кроку ступити.
Я говорю про сильного чоловіка, який будує навколо себе свою реальність так, як він хоче. Просто він розуміє, хто саме є найпрекраснішою частиною цієї реальності та заради кого він старається.
Успішний чоловік — це щаслива дружина.
А повна незалежність одне від одного буває у людей, у яких давно обірваний емоційний зв’язок, і їм, по суті, все одно одне на одного.
А ви згодні з ідеєю, що чоловік повністю залежить від коханої жінки?