Дисципліна — це найвища форма любові до себе

Дисципліна показує, що ми ставимося до себе й свого часу серйозно: готові відмовитися від того, чого хочеться зараз, заради результату через рік.

«Дисципліна — це найвища форма любові до себе».

Нещодавно почув цю фразу й уже деякий час розмірковую над нею. Думаю, що це так.

Адже коли ми розвиваємо в собі дисципліну, це означає, що ми справді взялися до справи й перестали марно думати про щось або просто планувати.

Наше тіло, наші фінанси, наші стосунки, наш розвиток стали для нас важливими настільки, щоб почати реально щось покращувати.

Дисципліна показує, що ми ставимося до себе й свого часу серйозно.

Ми готові проігнорувати те, чого хочемо зараз, щоб отримати набагато кращий результат у майбутньому. Ми обираємо цікавіше життя через рік, а не маленькі задоволення тут і зараз.

Щоб отримувати справді хороші результати в житті, потрібне терпіння. Жодна сфера життя не змінюється за 1 годину. Скрізь це процес на роки, якщо не на десятиліття.

Мало 1 раз ухвалити правильне рішення. Потрібна дисципліна, щоб щодня залишатися вірним цьому рішенню й не звертати з дороги, навіть коли ти дуже втомився, навіть коли дуже складно, навіть коли вже немає жодної мотивації рухатися вперед.

І виходить, що якщо я справді люблю себе, своє життя, то мені буде сумно просто так зливати час свого життя в унітаз. Я хотітиму зробити зі свого життя шедевр і так само прагнутиму подбати про своїх рідних людей.

І в цьому сенсі бути дисциплінованим та системно працювати над своїми цілями й баченням — це певна форма ставлення до себе. Так, виходить, що це певна форма любові до себе.

І важлива ремарка: коли ми розвиваємо в собі дисципліну та стаємо продуктивнішими, це не означає, що в нашому дні взагалі немає місця маленьким радощам і задоволенням. Просто ми відводимо їм належний час, а не весь день.

А ви згодні з думкою, що чим більше ми себе (у здоровому сенсі) любимо, тим уважніше ставитимемося до свого часу й розвиватимемо дисципліну?