Соцмережі створюють враження, що у мене завжди все гаразд. Це не так. Зараз я йду крізь сотні дрібних порізів і розчарувань.
Я звик у блозі розповідати корисні речі та ділитися своїм досвідом. Якщо ви тривалий час спостерігаєте за мною, може з’явитись враження, що я якийсь робот. Схоже на фабрику, яка постійно генерує освітній контент.
Соціальні мережі створюють враження, що у мене завжди все гаразд. Це не так. Я, як людина, проходжу різні відрізки свого шляху. Зараз непростий відрізок дороги.
Буває так, що ти стикаєшся з якоюсь великою проблемою, яка емоційно відкидає назад, або з тисячею малих порізів.
Зараз я йду крізь сотні таких порізів і розчарувань. Кожен з них окремо не є великою проблемою, але коли їх десятки і сотні, твоє життя починає здаватись сірим і нещасливим.
Коли я дивлюся на деякі рішення нашої влади, коли щотижня спілкуюся з військовими, коли стикаюсь з людською жадібністю та дурістю в бізнесі, коли бачу незацікавленість нашої медицини, коли спостерігаю безчесність людей і мислення одним днем, від усього цього стає сумно.
Я добре розумію (і часто кажу це іншим людям), що ми живемо в неідеальному світі, де немає ні справедливості, ні здорового глузду. Я бачу, скільки людей схильні до саморуйнування і взагалі не думають про завтра.
Іноді мої спроби щось змінити у своєму житті та в житті інших нагадують мені безглузду боротьбу з вітряками. Витрачаєш багато сил і енергії, часу, а по суті просто махаєш руками в повітрі.
Мабуть, раніше у мене було більше енергії й ентузіазму, а зараз я починаю з сумом усвідомлювати, що я не робот. Я потребую пауз і відпочинку. Часом мені сумно, і я сварю себе за те, що якийсь незначний привід може псувати мій настрій і опускати мене на низьку емоційну хвилю.
Якщо дивитися на моє життя взагалі, то воно непогане: щасливі стосунки з дружиною, улюблена справа, здоров’я, певні фінансові можливості, віра в Бога, хороша команда та ще багато чудових речей.
Я вчуся цінувати це та бути вдячним за все. Але коли у тебе болить якийсь один зуб, то в цей момент важко радіти тому, що інші 31 зуб тебе не турбують. Так і зараз: ті речі, які мене отруюють і обурюють, забирають більшу частину моєї уваги.
Тому я дозволяю собі трохи побути у такому стані і сподіваюсь, що скоро з нього виберусь.
А як ви проходите складні відрізки свого шляху? Як ви боретеся з сумом та апатією?