Відпочинок і винагорода — такий самий важливий бізнес-процес, як і сама робота. Коли ми беремо сили в організму в борг, він повертає їх із високими відсотками.
Вміння тішити й винагороджувати себе — це такий самий важливий процес, як і робота.
Далі текст більш актуальний для трудоголіків і людей з високою трудовою дисципліною.
Є категорія людей, у яких внутрішній двигун постійно стукає й підштовхує рухатися все далі й далі. Хтось називає це здоровими амбіціями, хтось — невмінням знайти баланс у житті між роботою й відпочинком.
Але таких людей, які звикли працювати до знемоги, дуже багато. Я належу до їх числа.
З 17 років я активно працюю, і моя єдина тижнева відпустка була після весілля у Єгипті та Ізраїлі під час медового місяця.
Я давно змирився з думкою, що не вмію нормально відпочивати. Моя Настя добре врівноважує мене в цьому питанні. Вона сама бере ініціативу й організацію нашого дозвілля у свої руки.
Водночас я розумію, що відпочивати й винагороджувати себе за роботу — це такий самий важливий бізнес-процес, як і діяльність в офісі чи зйомки у студії.
Коли ми забираємо в організму лише енергію, але ніяк не повертаємо її у вигляді радісних емоцій і вражень, то у певний момент психіка може просто не витримати й перейти у «сплячий режим»:
- або людина зіштовхується з жорстким вигоранням й апатією,
- або починає хворіти й відлежується у ліжку тиждень,
- або (як з льоду до полум’я) кидається в новий проєкт чи нішу, щоб отримати хоч якісь нові й позитивні емоції.
Коли ми довго беремо життєві сили для роботи в борг у нашого організму, то в певний момент він починає повертати їх з високими відсотками.
Краще не доводити себе до такого стану й винагороджувати себе за графіком.
Я, наприклад, вирішив для себе, що за кожен успішний період у роботі або якесь невелике досягнення буду влаштовувати собі міні-свято чи вихідний.
Учора ми з дівчатами поїхали у «Республіку», щоб відзначити вдалий запуск нашого з Паулою нового курсу «СММ з нуля». На перший потік (у новому форматі без мене як основного спікера) до нас прийшло навчатися 50 осіб. Це хороший результат, як на мене. Я ставив оптимістичний план у 35 людей на потік.
Тож учора ми в ТРЦ смакували смачну їжу, дарували один одному різні подарунки, дивилися класний фільм «Граф Монте-Крісто». Такий час — це не примха, не марна витрата грошей і часу. Це спосіб сказати «дякую» своєму мозку й психіці за всю енергію, якою вони нас забезпечують під час активної діяльності.
Без правильних пауз і перепочинку, без приємних подарунків і винагород ми просто перегоримо, і нам перестане подобатися не тільки наша робота, а й життя в цілому.
Коли біжиш довгий марафон, дуже важливо правильно розрахувати темп і не бігти таку дистанцію, як стометрівку.
А ви вмієте нормально відпочивати? Вам вдається винагороджувати себе за виконану роботу?