Цілі бувають двох видів: наші та нав'язані. Нав'язана вимагає сили волі, своя дає енергію від однієї думки про неї — і саме вона приносить відчуття щастя.
Щоразу, коли ми відчуваємо прогрес у своєму житті, ми почуваємося щасливими.
Щастя = прогрес.
Не важливо, наскільки маленький цей прогрес. Ми вивчили сьогодні кілька нових слів іноземної мови, освоїли нову функцію у фотошопі, навчилися робити нову вправу на тренуваннях або відклали 200 грн на покупку якоїсь речі. Головне, щоб ми рухалися у бажаному напрямку.
Коли ми ставимо цілі та починаємо до них йти, то у нас з’являється стартова точка А, звідки ми починаємо, та точка Б, куди хочемо потрапити.
Хтось радіє лише тому моменту, коли ціль досягнуто. Я прихильник того, що краще насолоджуватися як самою поїздкою, так і прибуттям до пункту призначення.
Цілі бувають 2-х видів: наші та нав’язані.
Коли я «хочу» щось зробити, тому що «так правильно», чи я відчуваю обов’язок перед рідними, чи ще якийсь зовнішній чинник — це індикатори нав’язаної цілі.
Коли ціль дійсно наша, то вона дає нам енергію та мотивацію просто від самої думки про неї. До цієї цілі можна йти дуже довго, шлях може бути складним, гроші можуть закінчитися, оточення може сміятися, фізичні сили можуть бути на межі. Але коли це реально ваше бачення та ваша ціль, то ви все одно будете продовжувати.
І в процесі досягнення тих бажань та прагнень, які Бог вкладає в наше серце, ми почуватимемося справді щасливими.
А коли ми стоїмо на місці, ніби «заморожені» тими складними обставинами, які є навколо нас, то ми не маємо жодного відчуття прогресу й, відповідно, відчуття щастя теж немає.
А ви ставите собі цілі на 2024 рік?
Хочете розібратися глибше?
Читати корисно, але життя змінює не читання, а конкретні кроки. За 50 хвилин розмови зазвичай стає зрозуміло, які саме кроки ваші.
Записатися на консультацію
