Якщо вона не хоче брати його прізвище

Чому для чоловіка прізвище — не формальність, а питання приналежності до роду, і що він чує, коли дружина вирішує залишити своє.

Чи варто брати прізвище чоловіка після весілля?

Коли я почав активно консультувати людей, то здивувався, що дуже багато дівчат, вийшовши заміж, намагаються зберегти своє прізвище. Комусь не подобається прізвище чоловіка, хтось просто дуже любить своє прізвище, хтось не хоче зв’язуватися зі зміною документів.

Перед тим, як поділитись своїм поглядом на це питання, я відразу хочу сказати, що ви вже дорослі дівчатка та можете робити зі своїм життям, що захочете. У вас є голова на плечах. Вам видніше.

Я лише поясню деякі аспекти чоловічої психології.

Для чоловіка його прізвище — не просто формальність. Це один із важливих атрибутів приналежності до свого роду.

Коли дівчина після весілля намагається зберегти своє прізвище, то для багатьох чоловіків це буде емоційним ляпасом.

Він може сприйняти це як «Я ніби тобі довіряю і бачу з тобою майбутнє, але ставати частиною твоєї родини по-справжньому ще не готова. Я ще не можу довіритися тобі у всьому і стати твоєю супутницею життя насправді».

Ваш чоловік не обов’язково мислитиме саме так, але швидше за все, йому буде це неприємно, він може через це комплексувати та злитися. Для деяких хлопців, коли дівчина не хоче брати їхнє прізвище, це ознака неповаги та сепарації.

І те, що вам потрібно міняти багато документів, проходити кола бюрократичного приниження у наших державних органах та навчальних закладах, тут теж слабкий аргумент. Заради щасливих стосунків можна й на великі жертви піти. Повірте, чоловік коли одружується, теж позбавляється багатьох речей і серйозно змінює уклад свого життя.

Якщо ви створюєте сім’ю з кимось, то на ці стосунки потрібно зробити 100%-у ставку. Без шлюбного контракту, без окремого бюджету, без втеч до батьків під час сварки, без плану відступу. Потрібно створювати нову сім’ю та робити це разом й не озираючись.

Ви б напевно теж не хотіли, щоб чоловік став вашим чоловіком, але свій холостий спосіб життя теж намагався зберегти… Де-юре — він вам чоловік, а де-факто — однією ногою ще на волі як неодружений хлопець.

Не завжди 100%-а ставка на стосунки гарантує їх успіх. Можна, ввійшовши у стосунки з головою, все одно наробити купу дурниць. Особливо якщо постійно не вчитися їх будувати. Але якщо не зробити 100%-у ставку на ці стосунки, то щасливого шлюбу точно не буде.

І для багатьох чоловіків, коли жінка не готова прийняти його прізвище, це символ того, що поки це ще не моя жінка.

А що ви думаєте з цього приводу? Згодні, що сім’я починається зі спільного прізвища?