Перші 50 днів щоденного тексту: чому текст глибший за відео і навіщо я привчаю себе «просто приходити в зал», перш ніж братися за книги та сценарії.
Рівно 50 днів, як я пишу текст щодня.
Це цікавий досвід, що дисциплінує та спрямовує думки на пошуки корисних ідей, якими можна поділитися в блозі.
Займаєшся собі спокійно своїми справами й тут думка «ти ще пост не написав!». Відкриваєш ноут і дивишся раніше заготовлені нариси. Починаєш друкувати…
Не можу сказати, що писати щодня мені складно. Поки що це захопливий експеримент, у якому мені цікаво подивитися на те, як довго я зможу підтримувати такий ритм.
Ще я помітив, що текст — це глибша комунікація з читачем, ніж відео. Текст часто виходить особистішим, розкриває особливості якоїсь теми, занурює в контекст і розкриває деталі.
Коли ти записуєш відеоподкаст, там немає можливості стерти останні пару абзаців і сформулювати думку по-іншому. Текст дає цю гнучкість та свободу.
Я почав розвивати звичку щодня писати, щоб розвинути літературну дисципліну. Хочу створити умови та середовище, в якому я зможу почати працювати над книгами, сценаріями для відео, іншими масштабнішими проєктами.
Коли хочеш мати дуже гарну фігуру, перш ніж привчити себе правильно тренуватися в залі, потрібно розвинути звичку просто приходити в зал регулярно. Для мене писати щодня по 1 рядку — це спосіб просто привчити себе приходити до зали.
А над якими звичками ви працюєте зараз?
Хочете розібратися глибше?
Читати корисно, але життя змінює не читання, а конкретні кроки. За 50 хвилин розмови зазвичай стає зрозуміло, які саме кроки ваші.
Записатися на консультацію
