Коли проблема все ж таки наздоганяє людину, вона вже серйозніша й важча, ніж у момент першої зустрічі. Але більшість чекає, доки візьме за горло.
Або ми керуємо своїми проблемами, або вони керують нами.
Я часто бачу, як люди обирають стратегію ховатися та уникати проблем. Коли проблема все ж таки наздоганяє людину, вона, як правило, вже серйозніша й важча, ніж у момент першої зустрічі.
Але більшість людей все одно не береться за вирішення гострого питання, доки це питання не візьме за горло.
Так відбувається у сфері здоров’я, фінансів та у відносинах з близькими.
Коли у нас щось починає колоти в боці, лише маленький відсоток іде до лікаря. А раптом і так минеться?
Якщо вчасно не зайнятися здоров’ям, потім може статися так, що навіть швидка допомога не завжди зможе допомогти.
Коли дружина каже своєму чоловіку, що їй не вистачає уваги і спільного часу, він просто відмахується і ігнорує це. Адже вона просто не розуміє, як багато він повинен працювати, щоб забезпечити сім’ю…
Потім, коли настане момент розлучення, він раптово все зрозуміє і буде готовий працювати над стосунками.
Або людина думає, що коли на балансі кредитної картки постійно мінус, то це лише говорить про те, що період зараз невдалий, а потім усе обов’язково налагодиться.
Але борги лише зростають, а мотивації працювати стає все менше. Адже зароблене потрібно просто віддати. Так людина скочується у боргову яму з депресії та втоми.
І так далі, і так далі.
Життя постійно сигналізує нам через різні обставини та проблеми. Воно постійно вказує на ті сфери, в яких ми закриті і не хочемо вчитися.
Якщо на людину не діє шепіт, звучить гучніший голос. Якщо й він не допомагає, починається крик. Якщо й крик не діє, далі починаються поштовхи — аж до ударів та крові.
Життя впливає на нас найсильніше у зоні нашої найбільшої неадекватності.
Чим більш закритим є мислення людини в якійсь сфері, тим складніше для неї життя в цій галузі.