Я думав, що причина, чому я не веду блог — брак часу, грошей, обладнання. Але справжня причина завжди психологічна: мені було страшно.
Чому ми насправді не діємо?
Я раніше часто думав, що причина, чому я не веду блог — це відсутність часу, грошей, обладнання, гарних ідей чи унікальної стратегії просування.
Але з часом я зрозумів просту річ: технічні причини — це лише прикриття та самозаспокоєння. Справжня причина — психологічна.
Мені було страшно. Страшно, що скажуть знайомі. Страшно, що ніхто не буде дивитись. Страшно, що люди подумають: «хто він такий, щоб вчити інших?» Страшно, що буде нуль лайків, і це публічно покаже мою «незатребуваність».
Також мені не подобалось, як я виглядаю на відео. Мій ніс та мій другий підборідок. Ще я сутулюсь. Голос теж здавався зовсім не таким, як я чую його в житті.
Я міг написати допис або зняти відео і так і не опублікувати їх.
Особливим атракціоном для думок було уявляти, що мене побачить у себе в стрічці хтось зі знайомих та буде сміятись наді мною. Або, показуючи мої відео, скаже іншим знайомим: «Подивись, кого понесло…»
Я знаю, що зараз цей страх паралізує багатьох людей. І дуже важко з ним боротись. Особливо, коли ти ще не впевнений у тому, що твої ідеї, твої послуги, твої товари справді потрібні людям.
Але саме через цей страх потрібно пройти, якщо ви хочете створити свою аудиторію, клієнтів, свободу і нову якість життя. Якби це було легко — всі б це зробили.
У свій час мені дуже допомогло розуміння, що всі ці страхи та мультики живуть лише в моїй голові, а люди навколо всі займаються лише своїми проблемами та своїм життям.
Плюс, виявилось, що зробити так, щоб тебе через контент хоч хтось помітив — насправді, не так вже й просто.
У 2022 році мені знадобилось 43 дні, коли я публікував щодня по 2–3 відео в тікток, перш ніж я набрав першу 1000 підписників. Це сотні відео, які майже ніхто не бачив взагалі.
Звичайно, якби тоді я знав те, що знаю зараз, то моє зростання в соцмережах почалось би майже відразу. Технологія, як знімати вірусні відео, не складна — просто дуже непросто до неї прийти самостійно.
Зараз я вважаю, що в будь-якій справі 80% — це психологія, а інструменти та стратегія — лише 20%.
У моєму оточенні є багато людей, у яких є всі умови, щоб створювати контент для соцмереж та збільшувати власну аудиторію, але вони цього не роблять, бо у них є різні психологічні гальма.
Коли я 3 роки тому зрозумів, що насправді мене стримують психологічні моменти, а не технічні — то з усім іншим розібратись було вже значно простіше.