Смішний випадок сьогодні з Новою Поштою

Кур'єр обклав мене матом, не знаючи, що я вже підняв слухавку. Історія про те, якими злими бувають люди заочно і якими ввічливими — віч-на-віч.

Сьогодні був смішний випадок із кур’єром Нової Пошти.

Я чекав на адресну доставку до нас в офіс. Вийшов на обід у сусіднє кафе. Дзвонить телефон, відповідаю і чую, що між собою кажуть кур’єр і водій:

«Та де вони лазять? Що за…» (далі серія добірного мату в мою адресу).

Я кілька разів голосно говорив «Алло», але, мабуть, через якийсь глюк вони думали, що я так і не відповів, і продовжували спілкуватися між собою.

Я скинув і сам передзвонив.

«Доброго дня, це доставка Нової Пошти. Підкажіть, будь ласка, чи можемо ми до вас виїжджати?» — сама ввічливість.

Я підійшов до офісу, машина приїхала. Я підійшов до кур’єра та розповів, що чув усе, що він казав водієві, та що їм варто бути обережнішими в словах.

Потрібно було бачити позеленіле обличчя цього хлопця і те, як він почав розсипатися у вибаченнях.

Я сказав йому, щоб він не переживав, тому що я товстошкірий і не засмучуюсь через такі дрібниці. Йому було вкрай незручно, і було видно, що він дуже засмутився.

Цей випадок зайвий раз навіяв мені думки про те, наскільки грубими та злими можуть бути люди, коли думають, що їх не чують. І якими зайчиками вони стають при особистій зустрічі віч-на-віч.

З хейтерами в мережі та сама історія. Анонімність додає +300 до сміливості, а жива зустріч розставляє все на свої місця.