Сьогодні 11 вересня. Цей день змінив хід американської історії. Аналогом 11 вересня для нас в Україні стало 24 лютого.
Сьогодні 11 вересня. Цей день змінив хід американської (і в багатьох аспектах світової) історії.
Я спілкувався не з одним американцем, і кожен, хто в 2001 році був у свідомому віці, до деталей пам’ятає цей день.
Навіть я, будучи школярем і завітавши до бабусі, досі пам’ятаю ці репортажі і димлячі хмарочоси.
Аналогом 11 вересня в США для нас в Україні стало 24 лютого. Забути цей день нікому з нас неможливо. Це називається емоційно значимою подією.
Це коли ви стикаєтеся з настільки новою для себе реальністю, що ця подія немов відзначається у вашій пам’яті.
Швидше за все, ми не зможемо повністю забути нашу першу шкільну любов, випускний, складну ДТП на дорозі, народження дитини, перемогу в якійсь важливій для нас спортивній події, зраду коханої людини.
Так, з часом якісь деталі і контури цих подій можуть трохи розмитися і ми можемо плутатися в незначних моментах, але основний емоційний фон ми будемо пам’ятати.
Коли до мене приходять люди на бесіду з запитом «Як мені забути його/її зраду?», то я чесно відповідаю — ніяк. Це емоційно значима подія, яку ви, швидше за все, будете пам’ятати.
При правильній роботі можна зробити так, щоб вона перестала сильно боліти, навіть змінити своє ставлення до цієї події, але повністю забути навряд чи вийде.
Бувають, звісно, окремі ситуації, коли психіка витісняє з пам’яті дуже травмуючий досвід, але частіше це відбувається в дитячому віці.
До речі, якщо ви підписані на людей, які вивчають психологію, коучинг або розвиваються в подібних напрямках, то вас може дивувати, що ці люди активно не репостять у сторіс і стрічку складні трагічні події.
І це не пов’язано з тим, що вони черстві, байдужі роботи. Справа в тому, що ці люди розуміють, як саме працює процес повторної травматизації нашого мозку.
Це коли ви в Телеграмі побачили страшну новину, потім перейшли в стрічку соцмереж Instagram і ще 9-10 разів переживаєте те ж саме через репости і сторіс.
Оскільки всі вже дорослі люди, то ви самі можете вирішувати, що постити у соцмережах, а що ні. Я лише пояснюю, як це працює.
А емоційно значимі події в нашому житті можна опрацювати, але не забути повністю. Ми з вами навряд чи зможемо забути 24 лютого так само, як американці не можуть забути 11 вересня.
Але хороша новина в тому, що навіть з такими спогадами і досвідом можна навчитися жити та розвиватися.
Наше життя на 10% визначається подіями і на 90% нашою реакцією на них.
А ви в деталях пам’ятаєте ранок 24 лютого 2022 року?